Микола Мироненко
Микола Павлович Мироненко (09.08.1930-11.08.2010) - український письменник, публіцист, політрепресований.
Народився Микола Мироненко на Київщині, малолітнім пережив Голодомор. Після війни вчився, працював інженером-механіком. Хотів стати юристом: поступив у 1953 році, закінчив… у 1990-у (Львівський університет). Ще працював у облдержадміністрації, відповідав за реабілітованих (сам був реабілітований у 1988 році).
Сидів 5 років у тюрмі і таборах (кінець 50-х – початок 60-х), після таборів йому заборонили вернутися на бáтьківщину, а післали туди, де його посадили: на Франківщину: був Дон-Кіхотом, боровся з державним злом, а потім із індивідуальним. З останнім боровся до «краю»: коли я у нього був 30 червня 2010 року, він мені сказав: „Я знаю, що вмираю, але моя місія – боротися зі Злом, я її виконаю до кінця“. Можна з цього посміятися, але треба було бачити умови, в яких жилося і писалося Миколі Павловичу. Крім того, він був і вмер ідеалістом, перед смертю всі або плачуть, або жаліють себе. Сей чоловік говорив зі мною про зло, з яким треба боротися. Був фанатиком. Добра і світла.
З написаного Миколою Мірошниченком найбільший резонанс мав художньо-документальний роман «Планета Антуана» (2005), який вийшов, коли її авторові минуло 75, а ще через рік Микола Павлович став членом Національної Спілки письменників України. Ц
е була перша книга із задуманої трилогії у 7-и томах під загальною назвою «Знищене покоління». У ній показана панорама світу очима головного героя книги Миколи Федорченка.
Інформація по розміщенню анотаційної дошки
Адреса: вул. Берегова, 34
Дата: Понеділок, 30 листопада -0001