Івано-Франківськ - місто героїв

Микола Карпенко

Микола Карпенко
КАРПЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ  (нар.14 серпня 1925, с. Вороньків Бориспільського району — †12 червня 2007) — український поет,перекладач, автор багатьох поетичних збірок, член Національної Спілки письменників України.

Народився в с. Воронькові Бориспільського району в селянській родині. У 1943 р. йде до лав Радянської армії та відразу потрапляє на Лютізький плацдарм, де був поранений. Служив в армії до 1950 р.

Перше місце роботи — Бориспільська районна газета «Колективіст». Потім призначається редактором політвідділівської газети Бурштинської МТС на Івано-Франківщині. Навчався у Вищій партійній школі в Києві. Впродовж 25 років жив і працював в Івано-Франківську. Працював редактором у видавництвах «Каменяр», «Карпати». Поєднував журналістську роботу з діяльністю керівника обласного літературного об’єднання. З 1971 р. був відповідальним секретарем Івано-Франківської обласної організації Спілки письменників України. З 1975 р. жив і працював у Києві.

У 1950 р. а альманасі «Літературна Одеса» були надруковані перші вірші. Перша збірка поезій «Стежками юності» опублікована1960 р. До 1990 р. вийшли друком близько 20 збірок віршів Івана Карпенка. Успішно виступав в ятнрі гумору тасатири (кн. «Особиста каланча Гаврила Квача», 1963, 1972; «Скорочений Ціцерон», 1982).

Основні збірки: «Невідправлені листи» (1965), «Озброєна муза» (1970), «Перевесло» (1975), «З висоти поля» (1978), «Дієслово» (1980), «Блискавиці» (1984), «Вибране» (1985).

Після 1990 р. виходять нові книжки «Двоє з листопаду», «Благовіст», поетичні переспіви «Велесової книги»  та біблійних книг — Йова, Еклезіаста, Ісаї, псалмів та приповістей Соломонових та ін. Він також автор ряду віршованих книг з Історії України («На Перуновій обмілині», «Шапка Мономаха», «Заступила чорна хмара та білую хмару»…), зокрема і з часів князювання Володимира Великого та Володимира Мономаха.

2003 написав поему-роздум «Отаман Черпак», присвячену односельцю Іванові Черпакові — командиру Вороньківської сотні, що в лютому 1919 дала бій під більшовицькій орді та на два дні зупинила її просування на Київ.

Лауреат літературних премій імені Мирослава Ірчана, імені Володимира Сосюри, імені Павла Тичини та «Благовіст».