Ivano-Frankivsk - city of heroes

Родина Ісаївих

Родина Ісаївих
ОТЕЦЬ ІВАН ІСАЇВ  (1873–1952) – парох Крихівців у 1915–1952 рр., активний  громадський діяч

Народився 27.04.1873 у с. Стрільче  на Городенківщині. Закінчив  Коломийську гімназію (1893) та духовну семінарію у Львові. Одружився у 1899 р. із Ольгою Пилипів (померла 1913-го). Рукоположений на священника 01.10.1899  владикою Андреєм Шептицьким. Служив на парафіях сіл Підлужжя, Черніїв, Хом’яків, Ворона, Гаврилівка, Підгайчики, Турка, Пациків та парохом у Лісках (1905–1915) і Крехівцях (1915–1952). У 1916–1928 рр. богослужіння у Крехівцях проводились у парафіяльному домі/резиденції священників, оскільки під час війни церква в селі згоріла. Землю під будівництво нової церкви о.Ісаїв виділив зі свого власного ґрунту та опікувався її будівництвом (Церква Успіння Пресвятої Богородиці освяч. 28.08.1928, пам. арх. місц. знач). Досвід душпастирства викладений о.Ісаївим у краєзнавчій праці, яка декілька разів перевидавалася. Як доброму проповіднику та священнослужителю о.Ісаїву єпархія доручала проведення реколекцій для священників. Під час Першої світової о.Іван був репресований австрійцями і перебував у концентраційному таборі в Талергофі (1915). Отець Ісаїв, як авторитетний громадський діяч, у період державотворення органів влади ЗУНР на зборах 06.11.1918 (де був зібраний розширений склад Станиславівської повітової  УНРади за участю й представників до ради від сіл) був обраний заступником голови зібрання. У Крехівцях о.Ісаїв перший (після відновлення діяльності) голова читальні «Просвіти» (1922), який багато зробив для її розвитку, голова «Сільського господаря» (1925), КАУМ (1934), засновник  читальні «Скала» (1936). Помер 03.03.1952. Похований на крихівецькому некрополі на місці вівтаря дерев’яної церкви. Могила  внесена до «Зводу пам’яток історії та культури України» по Івано-Франківській обл. Отець Ісаїв залишився у пам’яті крихівчан врівноваженим, духовним, щирим і добрим душпастирем, який дбав про своїх парафіян, опікувався здібними дітьми з бідних родин та провадив не тільки активну парафіяльну, але й громадську діяльність. 

 
ВАСИЛЬ-МИРОСЛАВ ІСАЇВ  (1903–1982) – інженер-винахідник, публіцист, пластун

Старший син о. Івана Ісаїва. Перший полковник 11-го полку ім.Гетьмана Мазепи української гімназії в Станиславові (1921/1922 н. р.), відомий фахівець-науковець у гірничій сфері. Працював при копальнях в Ахені (Німеччина).За винахід успішної вентиляції копалень нагороджений у Асоціацією Дипломованих Інженерів при університеті в Льєжі (1960). Громадський діяч, належав до німецького шахового товариства. Помер у Німеччині (Ахен) 16.04.1982.

ПЕТРО-МАРКІЯН ІСАЇВ (1905–1973) – доктор філософії, відомий історик, громадський діяч, журналіст, видавець, освітянин, діяч «Пласту», автор «Історії  міста Станиславова»

Син о.Івана Ісаїва. Народився 26.011905 у с. Ліски на Коломийщині, але вже з 11-літнього віку проживав у Крехівцях, де пройшло його дитинство, юність, молодість, гімназійні роки та становлення. Був курінним 11-го Пластового Куреня ім. Гетьмана Мазепи (1923/1924 н. р.) та головою «Марійської дружини» (1924) гімназії в Станиславові. У часи Другої світової – голова відділу освіти Українського Центрального Комітету в Кракові. Після війни змушений був емігрувати. Ступінь д-ра філософії здобув у Мюнхені (1947), де викладав в УВУ. Переїхавши до США в 1949 р., включився в працю українознавчої школи у Філадельфії. Редактор видань «Молоде життя», «Дзвони», «Українська школа», «Шлях» та ін. Автор статей у «Енциклопедії Українознавства» та ін. Відомі праці: «Українські визвольні змагання», «Історія України», «Короткий нарис історії України», «Пласт на Великій Україні», «Пластові приписи й розпорядки», «На перекрою двох епох: Найновіші світоглядні напрямки», «За нову людину – на стежках виховання і навчання», «Митрополит Андрей Шептицький», «Берестейська Унія», «Звідки Русь прийняла християнство», «Флорентійська Унія», «Меморандум Митрополита Андрея Шептицького до урядів центральних держав з 15 серпня 1914 р.», «Роля Візантії в упадку української державности», «Причини упадку української держави в княжі і козацькі часи». «Історія міста Станиславова», опублікована 1975-го в «Альманасі Станиславівської землі», вийшла окремим друком у серії «Моє місто» видавництва «Лілея-НВ». Петро Ісаїв – «перший український діаспорний історик Станиславова» (д-р І.Монолатій) . Професор історії УКУ в Римі, член  НТШ, Українського історичного товариства, Шкільної ради УККА й Учительської громади та ін. «Батько Ісая» – перший станичний «Пласту» у Філадельфії (1949–1953), голова Головної управи УКАТ «Обнова» (США) та ін. Помер д-р Ісаїв Петро у Філадельфії 23.02.1973, похований на українському католицькому цвинтарі у Факс Чейсі.