Народився Савчин Сергій Олександрович 30 вересня 1997 року в м.Магнітогорськ Челябінської обл. рф.

У 1998 році у віці 9 місяців разом з мамою Наталією переїжджають в Україну до м. Івано-Франківська. Коли Сергію виповнився 1 рік, потрапив на виховання до дитячого будинку в м. Надвірній. 

В 1999 році помирає мама  і його 30 березня 2000 року під свою опіку забирає тітка Світлана, яка стала для Сергія мамою.

У 2003 році поступає на навчання до 1-го класу Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 16. За час навчання полюбив такі предмети , як фізкультура та трудове навчання. Брав участь у багатьох спортивних змаганнях та олімпіаді з трудового навчання. 

У 2012 році закінчив 9-й клас та поступає на навчання до ВПТУ №21 здобувати професію «Виробник художніх виробів з металу; коваль ручного кування». Проходив виробничу практику на локомотиво-ремонтному заводі. 

Із 2016 року - працівник товариства «Франко Брук», де спочатку займається монтажем бруківки, а пізніше- її виготовленням.

29 липня 2019 року підписує контракт із Збройними силами України: проходить військову підготовку в м. Житомирі та стає десантником, виконуючи завдання в роті вогневої підтримки на посаді кулеметника. Восени 2019 року  відправляється у зону бойових дій на Луганщину - у м. Щастя. Під час ротацій постійно вдосконалював свої навички, увесь час навчався.

У 2021 року  призначений на посаду командира відділення, мав позивний «Блок».

24.02.2022 року зустрів у м. Миколаєві, де його бригада виконувала завдання з оборони та захисту міста й області. Брав участь у важких боях за м.Вознесенськ, Антонівський міст та ін. населені  пункти, займався евакуацією мирного населення, вивозив поранених. 

За період служби опанував навики стрільби з усіх видів стрілецької зброї, гранатометів тощо, умів їздити на бойовій машині «Хамер», був інструктором для новоприбулих захисників.

Перейшовши згодом у штурмову роту, брав участь у важких боях за населені пункти Харківщини,  міста : Лиман, Богородичне, Бахмут….

04.03.2023 року, у віці 25 років,  Сергій загинув поблизу н.п.Іванівське  Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання військового командування.

Сергій мав своє життєве та бойове кредо й завжди стверджував наступне : « Коли поранять, то не біда- вилікують !

Коли вб’ють - не страшно, бо - не зрозумієш!

Найгірше, коли ти не можеш нічим допомогти!»