Онуфрик Микола Петрович народився 11 листопада 1989 р. в багатодітній сім’ї . Навчався у 18 школі з першого по дев’ятий клас. Після дев’ятого класу пішов навчатися в ПТУ № 13. В юнацькі роки займався борьбою. Приймав участь у всеукраїнських змаганнях, отримував призові місця. По закінченні училища пішов на строкову службу до армії. Під час служби зарекомендував себе дисциплінованим та працелюбним військовослужбовцем, за час служби був нагороджений грамотою та подякою за самовіддану працю по ліквідації стихійного лиха (повені)  в  м. Снятині   в 2008р Після армії одружився . В сім’ї народилося двоє дітей , син Валерій і донька Єлизавета. Він дуже любив і підтримував свою сім’ю. Працював  в приватній фірмі електриком , потім разом з братом працював майстром по монтажу системи опалення та монтажу електрики. Він був товариський, добрий, мав багато друзів, зарекомендував себе гарним майстром. 

Після повномаштабного вторгненя росії на Україну 28 лютого 2022 poкy добровільно записався у Збройні Сили України. Попав служити у 10-у окрему гірськоштурмову бригаду «Едельвейс» на посаді солдат стрілець-санітар, гранатометник в 8-ий окремий гірськоштурмовий батальйон (зі щитом Вовки).

Брав участь захисту безпеки населення  та інтересів держави в м. Київ, в Київській обл, Сумській обл, Харківській обл Луганській обл, Донецькій обл.

Був поранений, отримував контузії, але повертався назад щоб захищати нашу Батьківщину.       Загинув 22.05.2023р. під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям у нп Білогорівка Бахмутського рн Донецької обл.

Нагороджений орденом «За мужність III степені» та відзнакою міського голови «За честь і звитягу»  посмертно.