Козак Ігор Іванович народився 27 липня 1973 року в місті Івано-Франківську. Навчався у середній школі №17. У юнацькі роки займався боксом, що сформувало в ньому витримку та силу характеру.

Після закінчення професійно-технічного училища №15 здобув фах автослюсаря-механіка, який любив та розвивав усі роки до початку війни. 

У 1998 році одружився. Разом із дружиною Іриною виховав двох синів — Назара та Андрія. Дуже поважав, любив своїх батьків, брата Олега, всю родину Для своєї родини він був надійною опорою, прикладом відповідальності, чесності та працьовитості.

До початку повномасштабної війни жив мирним життям: працював, будував плани, дбав про сім’ю. Коли Україна опинилася в небезпеці, Ігор Іванович добровільно став на її захист.

Проходив військову службу у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади на посаді сержанта, командира стрілецького відділення 1-ї стрілецької роти 3-го взводу. Серед побратимів користувався повагою як мужній, відповідальний і надійний воїн. Впродовж служби перебував у багатьох гарячих точках.

Упродовж служби перебував у багатьох гарячих точках. Уся родина, друзі та знайомі з нетерпінням чекали на кожен дзвінок після його виходів із позицій, адже він постійно перебував на нулі.

Останній телефонний дзвінок від нього був 17 січня 2023 року: «Ми йдемо в бій, передзвоню».

22 січня 2023 року родина отримала страшну звістку — Ігор Козак вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що він загинув 20 січня 2023 року під час виконання бойового завдання проти російської федерації поблизу населеного пункту Краснополівка Бахмутського району Соледарської територіальної громади Донецької області.