Народився та зростав у місті Івано-Франківську разом із сестрою у хорошій, люблячій родині. Ігор був надзвичайно добрим, чесним, щирим та чуйним чоловіком. Мав справді «золоті руки» — умів зробити все, за що б не брався, і завжди був готовий прийти на допомогу іншим.

У 2010 році пройшов строкову військову службу, здобувши перший армійський досвід, після чого працював у будівельній сфері.

У 2015 році одружився. Згодом у молодої сім'ї народилися два сини — Владислав та Назар. Батько безмежно пишався своїми соколами і, аби створити для родини затишок і достаток, важко працював на різних роботах, а також їздив на працевлаштування за кордон.

Коли настала година захищати рідну землю, Ігор не ховався, кажучи: «Треба — то піду служити». Після навчання на Рівненщині був направлений на Донеччину. Служив кулеметником у взводі снайперів 42-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

На жаль, він так і не дочекався народження своєї третьої дитини — донечки Амінки.

17 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Глибоке на Харківщині Ігор героїчно загинув.

Почесний громадянин міста Івано-Франківська, нагороджений відзнакою «За честь і звитягу» (посмертно).

Вічна слава і шана Герою!