Ігор Петрович Голодюк народився 8 лютого 1975 року в селі Загвіздя поблизу Івано-Франківська. Був старшим сином у родині Петра та Ірини, люблячим братом Ольги.

З дитинства Ігор вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та щирістю. Навчався у Загвіздянській школі, згодом здобув освіту у професійному училищі. Свою трудову діяльність розпочав у Надвірній, а за роки сумлінної праці пройшов шлях до звання капітана поліції. Колеги цінували його за професіоналізм, витримку, чесність і вміння залишатися людиною за будь-яких обставин.

Ігор був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною виховав двох дітей — сина Тараса та доньку Аліну, які були його найбільшою гордістю та сенсом життя. Для рідних він був надійною опорою — людиною, поруч із якою завжди панували спокій, тепло та відчуття захищеності.

У повсякденному житті Ігор любив природу, доглядав за садом, захоплювався вирощуванням рослин. Із задоволенням працював власними руками, майстрував, умів створювати й ремонтувати речі. У вільний час слухав аудіокниги. Особливе місце в його серці посідала музика, зокрема творчість гуртів «Скрябін» та «Океан Ельзи».

Його вирізняли врівноваженість, внутрішня сила, мудрість і здатність приймати правильні рішення навіть у найскладніших обставинах. Ігор був людиною слова і справи — своїми вчинками щодня доводив відповідальність, надійність та відданість тим, хто був поруч.

У 2015 році Ігор добровольцем став на захист України. Після завершення служби працював у відділі охорони КП «Муніципальна варта».

Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Ігор знову добровольцем пішов захищати Україну. Проходив службу у складі 102-ї окремої бригади територіальної оборони, 78-го окремого батальйону, на посаді сержанта, старшого стрільця, із позивним «Інженер».

Для нього захист України був не лише військовим обов’язком, а свідомим життєвим вибором, продиктованим любов’ю до родини, рідної землі та майбутнього своїх дітей. Побратими пам’ятають Ігоря як надійну людину, яка завжди залишалася поруч, не відступала перед труднощами та підтримувала інших у найважчі хвилини.

За роки сумлінної служби Ігор був відзначений відзнакою міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу», відзнакою Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради «За бойову звитягу», а також нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».

12 липня 2025 року Ігор Петрович Голодюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Малинівка Пологівського району Запорізької області.

До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, Україні та своїм побратимам.

Його життя стало прикладом мужності, честі, відповідальності та безмежної любові до родини й Батьківщини.

Сьогодні пам’ять про Ігоря живе у серцях його рідних, друзів, побратимів — усіх, хто мав честь знати цю світлу, сильну та мужню людину.

Вічна пам’ять і слава Герою України!