Галько Ігор Михайлович - народився 28 лютого 1968 року в селі Радча Тисменицького району Івано-Франківської області, там і закінчив восьмирічну освіту, продовжував навчання у Лисецькій середній школі, яку закінчив у 1985 році. З 1986 до 1988 року-  проходив  строкову військову службу. Після закінчення служби  в армії працював в різних організаціях. З юнацьких років мріяв стати військовим.

В 1993 році підписав контракт з Збройними Силами України, в 1994 році успішно закінчив школу прапорщиків при Харківському військовому училищі здобувши відповідне військове звання та фах для подальшої служби в Національній Гвардії України, продовжуючи розвиватися як військовий фахівець. В 1996 закінчив Харківський військовий інститут Національної Гвардії України, здобувши вищу військову освіту по спеціальності «Командна тактична Наземних військ» і отримав звання молодший лейтенант, проходив службу на різних посадах у лавах військових формувань України. У 2002 році звільнився в запас у зв’язку із закінченням терміну дії контракту. 

Коли ворог прийшов на українську землю, офіцер не зміг залишитися осторонь. У 2016 році Ігор Галько знову підписав контракт з військовою частиною 3072 Національної Гвардії України, повернувся до армійського строю та став безпосереднім учасником Антитерористичної операції (АТО) на Сході України, захищаючи суверенітет держави. Ставши учасником АТО, він пройшов найважчі випробування у боях з окупантами на Луганському напрямку.

Продовжуючи службу під час повномасштабного вторгнення займав посади начальника полігону, заступника начальника навчального центру. Його другим домом став полігон, а головною місією- збереження життів українських  солдатів через якісну підготовку. Він передавав їм свій досвід, вчив діяти холоднокровно в екстремальних умовах та бути справжніми лідерами, за якими підуть воїни.

За роки сумлінної служби Ігор пройшов увесь кар’єрний шлях від молодшого лейтенанта до підполковника Національної Гвардіі України. Для підлеглих він завжди був прикладом, а для побратимів – людиною честі, сили і принципів, навіть коли було важко, навіть коли підводило здоров’я - він не зрадив присязі ,не залишав своїх побратимів, які люблячи називали його «дід» або «легенда полігону».

Головним смислом його життя була його родина дружина, син, онуки. Кожну вільну від служби хвилину він прагнув провести з ними. А головною віддушиною та великим хобі була рибалка, де він відпочивав душею та відновлював сили після важких військових буднів, рибалку   він не полишав і під час хвороби.

За зразкове виконання службового обов’язку та мужність підполковник Ігор Галько був відзначений такими державними та відомчими нагородами:

- Іменний годинник командуючого НГУ

- Медаль Івано-Франківської ОДА «Лицар бойового чинну»

- Відзнака нагрудний знак «За доблесну службу»

- Медаль УБД

- Медаль «За   бойову звитягу

- Медаль «За участь в АТО»

Підірване роками служби та війною здоров’я призвело до важкої хвороби, яка забрала життя воїна 13 квітня 2026 року.   Тяжка хвороба забрала його життя але не зламала його дух, для нас вік назавжди залишиться прикладом справжнього воїна, батька, чоловіка і дідуся і просто чудової Людини.

Кажуть, що військові не вмирають, вони назавжди залишаться в строю.