Івано-Франківськ - місто героїв

Мирослав Наталюткін

Мирослав Наталюткін
Наталюткін Мирослав Васильович народився 01 жовтня 1998 р. в м. Івано-Франківську, де минули його безхмарне дитинство та коротка юність. З молодих років мав чітке розуміння свого шляху — бути патріотом України. Це було не просто бажання, а свідомий вибір, підкріплений переконаннями, силою духу та любов’ю до України.

Мирослав зростав у дружній родині. Важливою частиною життя були батьки мати Лариса й батько Василь та дві сестрички. Саме сім’я стала тим фундаментом, на якому будував свою особистість.

У 2005 році розпочав свої шкільні роки в стінах цієї школи. Саме на цьому шкільному подвір’ї лунав для нього перший та останній дзвоник. У шкільні роки його знали як щирого, доброго, відкритого хлопця

У 2014 році закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №6 ім. І. Ревчука Івано-Франківської міської ради.

Свою професійну майстерність та творчий пошук здобував у Вищому художньому професійному училищі № 3 м. Івано-Франківська за спеціальність столяр, технік-технолог.

У 2019 роки отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю обробка деревини.

З 2020 року по травень 2022 роки працював на посаді технік-технолог ТзОВ «Солід-Україна». У дружньому колективі Мирослав реалізовував себе як фахівець, був ввічливим і доброзичливим до кожного, вмів слухати інших та обґрунтовано висловлювати власну думку.

З 2022-2024 роки працював на деревообробному приватному підприємстві.

31 серпня 2024 року Мирослав безвагань став до захисту України, прийняв військову присягу й приступив до військової служби.

З 09 жовтня 2024 року переведений у 17 окрему танкову Криворізьку бригаду імені Костянтина Пестушка солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. 

16 жовтня 2024 року виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Ольгівка Курської області рф, він віддав найдорожче — своє життя — за кожного з нас, за право жити на рідній землі, за майбутнє України.

Йому було лише 26… Вік, коли ще стільки мрій, планів і доріг попереду. Але він обрав найважчу — шлях Захисника. Шлях честі, відваги й самопожертви.

Молодий, щирий, світлий, сповнений мрій і планів. Він мав знання, талант, любив історію, навчався, будував своє майбутнє. 

Посмертно нагороджений військовою нагородою «За честь і звитягу», та відзнакою «Почесний громадянин Івано-Франківська», які стали заслуженим визнанням його мужності та безмежної відданості Україні.