Євген Тороус народився у селі Парище Івано-Франківської області. Мама працювала медсестрою у Франківській лікарні, тато робітник, майстер на всі руки. 

Після 11 класу Євген вступив до училища готельного сервісу і туризму, здобувши фах майстра ресторанного обслуговування. Офіціантом хлопець працював кілька років. В одному із закладів у селі Драгомирчани (під Франківськом) він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Після одруження, у 21 рік, Євген цей напрям діяльності покинув: хотів заробляти більше, потрібно було дбати про родину. Коли хлопцю виповнилося 22, народився перший син Олександр, через шість років – другий, Павло.

В той період Євген постійно їздив на заробітки у Польщу. Жив «вахтовим» методом, по три місяці. Пробували пожити в Польщі усією родиною, але епідемія ковіду в 2020 році змусила багатьох заробітчан, зокрема й сім’ю Євгена, повернутися додому. Тож наприкінці 2020-го він влаштувався на Нову пошту, пропрацював повні два роки.

Окрім основної роботи, Євген любив працювати з металом – дуже гарно варив, робив поручні, балкони, паркани, будь-які вироби. Він дуже любив рибалку, природу. Приносив гарну здобич, але у змаганнях участі не брав. Разом з родиною любив їздити в Карпати, гуляти Франківськом. Мріяли поїхати на море, у подорож за кордон – але не склалося. Він був дуже сімейним. Любив готувати. Діти згадують досі його макарони по-флотськи та інші страви. Ще Євген ходив з дітьми по гриби, він дуже добре на них знався. Загалом, родина й діти – це було його найбільше щастя. Євген мріяв про власний будинок, щоб були яблука, вишні, сливи. Щоб діти були щасливі і вільні.

З початком війни Євген мав свідому позицію і не збирався переховуватися. У грудні 2022 року отримав повістку. Пройшов БЗВП, далі півтора місяця вишколу в Німеччині. Отримав підготовку солдата за стандартами НАТО, водія військової техніки. Після повернення потрапив до новоствореної 82-ї штурмової бригади солдатом-кулеметником роти вогневої підтримки. Брав участь у боях біля Вербового Запорізької області починаючи з серпня 2023 року. Нагадаємо, це період спроби контрнаступу, на який покладали стільки надій. Бригада штурмувала «лінії суровікіна».

9 жовтня 2023 року Євген Тороус зник безвісти біля Вербового. Інформації про обставини майже немає, постійні штурми, постійні обстріли дронами й КАБами. Він загинув під час бою, і він за своє життя забрав багато життів ворога – це можна сказати напевне. У середині травня 2025 року сім`ї зателефонували і повідомили, що є збіг ДНК з одним із полеглих з «партії» обміну за червень 2024 року. Тож зрештою родина отримала змогу попрощатися із своїм Захисником.

Вічна пам`ять полеглому Герою!