Франківець, Ігор Ходак до 24 лютого—успішний програміст. Разом з дружиною виховував двох дітей, будував будинок, подорожував, мріяв про щасливе майбутнє для своєї сім’ї.

Народився Ігор 17 квітня 1979 року у місті Івано-Франківськ.

Навчався у загальноосвітній школі (тепер ліцей) № 10, яку закінчив із золотою медаллю.

Після закінчення університету працював у АКБ "Укрсоцбанк" на посаді системного адміністратора. Продовжив свою кар'єру у фірмі "Softjourn" на посаді програміста уже до останніх днів.

Коли розпочалося вторгнення Росії в Україну, товариші Ігоря хотіли разом піти й до військкомату. Але Ігор вирішив не чекати. За дві години повернувся вже з документами й сказав, що має годину на збори.

Він вступив до лав 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина, а за два місяці франківських тероборонівців направили під Гуляйполе. В ЗСУ Ігор Ходак був зв’язківцем...Пішов на службу зі слова словами "Хто як не я..."

Після одного з таких завдань вони із побратимами Сергієм Батюком і Максимом Руденком й підірвалися на міні.

Ігореві Ходаку було 43 роки.

Схиляємо голову перед сім'єю загиблого героя!

На фасаді Центр патріотичного виховання учнівської молоді ім. Степана Бандери з`явилась вже друга пам`ятна дошка захиснику України. Поруч два Олега - Куцин та Вязовченко.

Олег Вязовченко був із родини професійних військових. Коли почалася повномасштабна війна він добровольцем пішов захищати Україну, у званні старшого лейтенанта був заступником командира роти з озброєння у 68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша.

Олег не вагаючись відправився на захист України. Він мав необхідні навики, які також передавав своїм побратимам.

Загинув виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини внаслідок ворожого мінометного обстрілу в с.Павлівка Донецької області.

Встановленні на фасаді центру патріотичного виховання молоді пам`ятні дошки Олегу Куцину та Олегу Вязовченку тепер ще й інтерактивні. Команда проекту "Івано-Франківськ - місто героїв" спільно з ГО "Спогади України" створили окремі відео-історії про героїв, які, при наведенні смартфона, автоматично відображаються на екрані.

На фвідкрили та освятили анотаційну дошку, мужньому герою, що став на захист суверенітету України та віддав за неї своє життя – Максиму РУДЕНКУ!

Руденок Максим народився 21 вересня 1979 року в м. Івано-Франківськ в сім’ї військового та вчительки Івано-Франківської школи № 11.

Максим був добрим сином, вірним, люблячим і турботливим чоловіком, найкращим батьком для своїх дітей.

Щасливе та мирне життя перекреслила війна. 24.02.2022р. вступив до лав102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина на захист своєї Батьківщини. З 25 квітня 2022р. поїхав на схід (Запорізька обл.). В травні 2022 року отримав звання молодшого сержанта.

Загинув 28.06.2022 р. під час виконання службового завдання в Запорізькій області захищаючи Україну від російської агресії. 

Максим віддав своє життя захищаючи найдорожче – своїх діток, родину, друзів, свою Україну!

Посмертно був нагороджений:

- Відзнакою міського голови м.Івано-Франківська “За честь та звитягу” (2022р.); 

- Медаллю “ За заслуги перед Прикарпаттям” (2022 р.);

- Почесним нагрудним знаком “Сталевий хрест” Головнокомандувача Збройних Сил України (08.09.22р.)

Хотів Незалежної України для своїх дітей!

Одна родина - дві великі втрати! Ярослав Вацеба та Іван Шептур змалечку були вірними друзями, а згодом стали й шваграми! Коли Вітчизна опинилася під загрозою - обидвоє добровольцями пішли на її захист!

Спочатку страшна звістка прийшла в Радчу у травні - загинув Ярослав. А у липні страшне горе вдруге повернулось у родину - загинув й Іван...

Цих хлопців пам'ятає все село - енергійні та жваві, працелюбні та чесні!

Сьогодні їхні обличчя увінчали фасад рідної школи. Школи, яка ніколи не забуде Ярослава та Івана.

Вічна слава Героям!

На фасаді Ліцею імені В’ячеслава Чорновола відкрили та освятили анотаційну дошку, мужньому герою, що став на захист суверенітету України та віддав за неї своє життя – Михайлу Андрушевському!

Михайло Михайлович Андрушевський народився 17 лютого 1986 р. в м. Івано-Франківськ.

З 1992 до 2001 р. Михайло навчався в Івано-Франківській школі-інтернаті № 1. Упродовж 2001–2004 рр. учився в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Тут він здобув професію столяра будівельного і паркетника третього розряду.

24 лютого 2022 р., коли розпочалась широкомасштабна збройна агресія Росії проти України, Михайло відразу звернувся до Територіального центру комплектування ЗСУ. Однак спочатку йому відмовили. Проте через кілька днів його все-таки закликали. 28 лютого 2022 р. як доброволець він підписав контракт. Михайло у той момент керувався принципом, що захищати Україну йдуть передусім ті, які готові віддати своє життя за Батьківщину. Вже 3 березня він був у військовій частині.

Михайло Андрушевський захищав рідну землю від московського окупанта в Київській, Сумській та Харківській областях. У Михайла був позивний «Майкл».

Доброволець, водій роти вогневої підтримки військової частини А 3029 Михайло Андрушевський загинув унаслідок артилерійського обстрілу біля селища Прудянка Харківської області. Поховали героя у рідному селі Підвербці 8 травня.

У 2022 році родина одержала за нього відзнаку Івано-Франківського міського голови «За честь і звитягу», медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно).

Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Михайло Андрушевський  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній, квітучій Україні.