Івано-Франківськ - місто героїв

Максим Руденок - начальник групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла 102-ї бригади

Вівторок, 21 лютого 2023
Максим Руденок - начальник групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла 102-ї бригади
На фвідкрили та освятили анотаційну дошку, мужньому герою, що став на захист суверенітету України та віддав за неї своє життя – Максиму РУДЕНКУ!

Руденок Максим народився 21 вересня 1979 року в м. Івано-Франківськ в сім’ї військового та вчительки Івано-Франківської школи № 11.

Максим був добрим сином, вірним, люблячим і турботливим чоловіком, найкращим батьком для своїх дітей.

Щасливе та мирне життя перекреслила війна. 24.02.2022р. вступив до лав102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина на захист своєї Батьківщини. З 25 квітня 2022р. поїхав на схід (Запорізька обл.). В травні 2022 року отримав звання молодшого сержанта.

Загинув 28.06.2022 р. під час виконання службового завдання в Запорізькій області захищаючи Україну від російської агресії. 

Максим віддав своє життя захищаючи найдорожче – своїх діток, родину, друзів, свою Україну!

Посмертно був нагороджений:
- Відзнакою міського голови м.Івано-Франківська “За честь та звитягу” (2022р.); 
- Медаллю “ За заслуги перед Прикарпаттям” (2022 р.);
- Почесним нагрудним знаком “Сталевий хрест” Головнокомандувача Збройних Сил України (08.09.22р.)

Хотів Незалежної України для своїх дітей!

У селі Радча, на фасаді школи, відкрили дві пам'ятні дошки захисникам України - Івану Шептуру та Ярославу Вацебі

Неділя, 5 лютого 2023
У селі Радча, на фасаді школи, відкрили дві пам'ятні дошки захисникам України - Івану Шептуру та Ярославу Вацебі
Одна родина - дві великі втрати! Ярослав Вацеба та Іван Шептур змалечку були вірними друзями, а згодом стали й шваграми! Коли Вітчизна опинилася під загрозою - обидвоє добровольцями пішли на її захист!

Спочатку страшна звістка прийшла в Радчу у травні - загинув Ярослав. А у липні страшне горе вдруге повернулось у родину - загинув й Іван...

Цих хлопців пам'ятає все село - енергійні та жваві, працелюбні та чесні!

Сьогодні їхні обличчя увінчали фасад рідної школи. Школи, яка ніколи не забуде Ярослава та Івана.

Вічна слава Героям!

На фасаді Ліцею імені В’ячеслава Чорновола відкрили дошку захиснику України Михайлу Андрушевському

Середа, 1 лютого 2023
На фасаді Ліцею імені В’ячеслава Чорновола відкрили дошку захиснику України Михайлу Андрушевському
На фасаді Ліцею імені В’ячеслава Чорновола відкрили та освятили анотаційну дошку, мужньому герою, що став на захист суверенітету України та віддав за неї своє життя – Михайлу Андрушевському!

Михайло Михайлович Андрушевський народився 17 лютого 1986 р. в м. Івано-Франківськ.

З 1992 до 2001 р. Михайло навчався в Івано-Франківській школі-інтернаті № 1. Упродовж 2001–2004 рр. учився в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Тут він здобув професію столяра будівельного і паркетника третього розряду.

24 лютого 2022 р., коли розпочалась широкомасштабна збройна агресія Росії проти України, Михайло відразу звернувся до Територіального центру комплектування ЗСУ. Однак спочатку йому відмовили. Проте через кілька днів його все-таки закликали. 28 лютого 2022 р. як доброволець він підписав контракт. Михайло у той момент керувався принципом, що захищати Україну йдуть передусім ті, які готові віддати своє життя за Батьківщину. Вже 3 березня він був у військовій частині.

Михайло Андрушевський захищав рідну землю від московського окупанта в Київській, Сумській та Харківській областях. У Михайла був позивний «Майкл».

Доброволець, водій роти вогневої підтримки військової частини А 3029 Михайло Андрушевський загинув унаслідок артилерійського обстрілу біля селища Прудянка Харківської області. Поховали героя у рідному селі Підвербці 8 травня.

У 2022 році родина одержала за нього відзнаку Івано-Франківського міського голови «За честь і звитягу», медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно).

Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Михайло Андрушевський  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній, квітучій Україні.

На фасаді Ліцею № 7 відкрили дошку захиснику України Тарасу Микицею

Понеділок, 23 січня 2023
На фасаді Ліцею № 7 відкрили дошку захиснику України Тарасу Микицею
На фасаді Ліцей 7 Івано-Франківської міської ради відкрили та освятили анотаційну дошку загиблому на війні захиснику України—Тарасу Микицею!

Микицей Тарас Дмитрович народився 24 грудня 1967 року.

1975-1985 навчався у середній школі №7.

1985 рік – став студентом першого курсу Івано-Франківського Інституту нафти і газу. 1986-1988 р.- служба в армії.

У 2018 році за контрактом служив в лавах ЗСУ – в 108 окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10 окрема гірсько-штурмова бригада Служив три ротації – в Новошкінському, Широкіно та Зайцеве. Проявив себе як грамотний  боєць і вірний товариш.

Після закінчення контракту  у серпні 2021 повернувся додому.

З початком повномасштабного вторгнення  з першого дня війни разом з синами – Юрієм та Михайлом - знову в лавах ЗСУ.

Спочатку воював на Київщині в районі Чорнобиля, потім на Сході країни. У складі розвідувальної групи неодноразово заходив за лінію розмежування  для виконання бойових завдань.

Загинув під Лисичанськом у селищі Спірне під час штурму росіян на позиції. У своєму останньому бою збив з автомата Калашникова безпілотник.

Старший солдат, старший механік- водій 1 гірсько-штурмового  відділення  2 гірсько-штурмового  взводу 3 гірсько-штурмової роти Микицей Тарас Дмитрович  нагороджений орденом «За мужність 3 ступеня» (посмертно).

Царство Небесне герою

Свіча пам‘яті назавжди горітиме у наших серцях!

Роман Сметана – син, чоловік, батько, побратим, Герой!

Понеділок, 26 грудня 2022
Роман Сметана – син, чоловік, батько, побратим, Герой!
Пам’ятну дошку Роману Сметані відкрили на фасаді ЦНАПу в Микитинцях. Рідні, близькі, побратими та колеги схиляють голови на знак вдячності Герою. 

«Важко говорити про втрату рідної людини та батька наших дітей. Роман в дітях завжди виховував любов до України, рідної мови і повагу до людей. Він став символом міцності духу. Його найхарактерніша риса - самопожертва: він віддав своє життя, щоб врятувати тисячі інших. Вірю, що тепер він також захищає нас, але вже з неба. Любимо і сумуємо», - ділитися переживаннями дружина Вікторія. 

Роман Сметана відважно боровся, щоб у нас було українське сьогодні. Він загинув 27 квітня 2022 року Героєм, виконуючи бойове завдання в м. Дергачі Харківської області. 

«На жаль, Бог забирає найкращих. Тих, хто вже багато зробив у цьому житті, на цій землі. Роман заслужив бути в перших рядах війська Божого. Він робив все, щоб його діти жили у кращому світі. Казав, що треба жити так, щоб не було встидно за прожиті роки. Маємо продовжити незавершену справу Романа, згуртуватися і разом боротись до перемоги!», - ділитися спогадами побратим Василь Кадук. 

Роман брав участь в АТО, там отримав поранення, але продовжив боронити Україну в московсько-українській війні в складі зведеного полку «Сафарі». 

«27 квітня - це наш з хлопцями другий день народження. Бо в таке пекло попасти та з нього вийти - це дуже важко. На жаль, Герой Роман Сметана з нього вибратись не зміг. Я хочу подякувати батьками, дружині, рідним і близьким, що виховали такого достойного сина Українського народу. Звертаюсь до всіх! Пам’ятаймо його, бо лише так він буде жити вічно!», - розповідає про побратима командир роти «Сафарі» Андрій Вертипорох. 

Три роки Роман працював на посаді заступника сільського голови в с. Микитинці. 

«Кажуть, що людина живе доти, допоки живе пам‘ять про неї. Роман Сметана працював у виконавчому комітеті Микитинецької сільської ради недовго, але за цей короткий проміжок часу проявив себе чесною людиною та харизматичним лідером. Він був чесним, справедливим, рішучим керівником, добрим та надійним товаришем. Пам‘ять про Романа Сметану назавжди буде в наших серцях і молитвах. Дякую за дружбу, Ангеле небесного війська!», - таким пригадує колегу староста с. Микитинці Ірина Паращук. 

Син, чоловік, батько, побратим Роман Сметана назавжди залишиться в пам‘яті усіх, хто мав честь його знати, відважним борцем за справедливість і свободу України. 

«Роман був дуже світлою і справедливою людиною. Пригадую, як він, разом з Романом Дзібієм, заходив до мене щодо питань учасників бойових дій. Адже був учасником Міської асоціації учасників АТО та Всеукраїнського об’єднання учасників АТО. Також Роман був членом виконкому та активним мешканцем Микитинців. Він завжди ревно відстоював інтереси хлопців і дівчат, які відслужили», - ділиться спогадами про загиблого Героя Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. 

Наш обов‘язок - берегти пам‘ять про наших захисників, які віддали свої життя заради вільного майбутнього України. Пам’ять про Героїв увіковічнять не лише в анотаційних дошках, а й книжках, фільмах та інших пам’ятних символах. Франківськ - місто, де Героїв шанують, пам‘ятають і роблять все можливе, щоб майбутні покоління не забували ціну нашої перемоги! Вічна пам‘ять і царство небесне!