Іван Михайлишин народився 20 січня 1978 року в селі Старі Кривотули. Навчався в Отинійській школі, згодом продовжив освіту в Отинійському професійно-технічному училищі №33.

Із ранніх років Іван вирізнявся серед однолітків силою духу, справедливістю, вмінням згуртовувати друзів і любов’ю до спорту.

Після закінчення Івано-Франківського училища міліції продовжив навчання в Київській академії внутрішніх справ України та розпочав службу в органах внутрішніх справ.

У липні 1999 року був призначений оперуповноваженим відділення боротьби з майновими злочинами відділу карного розшуку Івано-Франківського міського управління УМВС України. Згодом обіймав посади оперуповноваженого та старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку, де займався розкриттям злочинів проти особи та боротьбою з груповою злочинністю.

У 2002–2006 роках працював старшим оперуповноваженим групи карного розшуку відділення міліції з обслуговування ринків Івано-Франківського міського відділу.

У 2006 році був призначений заступником начальника Пасічнянського міського відділення міліції, а згодом — начальником Вовчинецького міського відділення міліції.

У 2008–2009 роках проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку. У цей період одружився зі своєю коханою Мирославою, а в 2009 році в сім’ї народилася донька Софія.

Пізніше працював у підрозділах боротьби з незаконним обігом наркотиків — спочатку як виконувач обов’язків начальника сектору, а згодом як начальник цього підрозділу Івано-Франківського міського відділу.

У 2011 році обіймав посаду заступника начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС в області, згодом — начальника відділу розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспортом управління карного розшуку.

З 2012 року — перший заступник начальника відділу, начальник кримінальної міліції Яремчанського міського відділу, пізніше — Галицького та Тисменицького районних відділів УМВС України в Івано-Франківській області.

У 2014–2015 роках — заступник начальника, начальник кримінальної міліції Городенківського районного відділу УМВС.

З 2015 року продовжив службу в новоствореній Національній поліції України: старшим оперуповноваженим Галицького відділення поліції, згодом — старшим інспектором-черговим цього ж підрозділу.

У 2020–2021 роках — начальник Галицького відділення поліції Тисменицького відділу поліції.

3 жовтня 2021 року Іван Михайлишин вийшов на пенсію у званні підполковника поліції.

За роки служби він ніколи не шукав слави. Жив по совісті, діяв за покликом серця, завжди стояв на боці правди. Сильний, мудрий і врівноважений оперативник, який умів діяти рішуче, але з людяністю, — він підтримував, навчав, показував приклад справжнього офіцера не гучними словами, а власним життям.

У 2014–2018 роках Іван періодично брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, не роздумуючи став на захист держави: вступив до Івано-Франківської територіальної оборони та 21 квітня 2022 року добровольцем приєднався до лав Захисників України у склад 102 обр ТрО, де одразу почав передавати свій багатий життєвий досвід та навики. За його добродушність та невимушеність побратими назвали його просто «Михалич».

Пізніше, уже на посаді головного сержанта взводу розвідки 201 об ТрО 102 обр ТрО продовжив роботу з особовим складом.

Сержант Іван Михайлишин виконував обов’язки командира взводу безпілотних авіаційних комплексів, перебуваючи на посаді головного сержанта – командира екіпажу безпілотних літальних комплексів.

Загинув 03.10.2025 року в смузі оборони 102 обр ТрО на Запорізькому напрямку.

Данчишин Володимир Станіславович народився 15 січня 1975 року. З ранніх років відзначався добротою, щирістю та працьовитістю. У школі проявив себе як уважний, відповідальний і товариський учень, користувався повагою серед однолітків і вчителів. Його цінували за чесність, відкритість і готовність завжди прийти на допомогу.

У 1995 році Володимир одружився зі Світланою. У щасливому шлюбі разом із дружиною вони виховали та виростили шістьох дітей. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, для якого сім’я завжди залишалася найбільшою цінністю. Володимир багато працював, щоб забезпечити родину, і власним прикладом навчав дітей поваги, відповідальності, любові до праці та до рідної землі.

Рідні, друзі й знайомі пам’ятають його як добру, щиру та світлу людину, яка вміла підтримати у важку хвилину, розрадити добрим словом і подарувати віру в краще. Він був людиною честі, з великим серцем і глибоким почуттям обов’язку.

З липня 2024 року Володимир став на захист Батьківщини та розпочав службу у лавах Збройних Сил України — солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7034 - 106-та окрема бригада територіальної оборони. Побратими знали його під позивним «Дан». Серед військових він зарекомендував себе як мужній, відданий і надійний воїн, який завжди підтримував товаришів, не боявся труднощів і з честю виконував свій військовий обов’язок.

26 серпня 2025 року Володимир Данчишин героїчно загинув поблизу населеного пункту Гуляйполе Запорізької області внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність і свободу України.

Його життя стало прикладом мужності, любові до родини та безмежної відданості своїй Батьківщині.

Світла пам’ять про Данчишина Володимира Станіславовича — справжнього патріота, люблячого батька, чоловіка й відважного захисника України — назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав.

Вічна пам’ять і слава Герою.